Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/довольний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
довольний
Берлін: Українське слово, 1924

Дово́льний, а, е. Удовлетворенный. А що ви, свати, довольні? — Ні, не довольні. Мет. 190.