Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/докучливий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
докучливий
Берлін: Українське слово, 1924

Доку́чливий, а, е. Надоѣдливый, причиняющій безпокойство. Мир. Пов. I. 134. Докучливі діти у Григора. Каменец. у. Докучливе допитування. Мир. Пов. I. 140.