Словарь української мови (1924)/докучливий

by Борис Грінченко

◀ докучати

Словарь української мови Борис Грінченко Д докучливий

докучливо ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Доку́чливий, а, е. Надоѣдливый, причиняющій безпокойство. Мир. Пов. I. 134. Докучливі діти у Григора. Каменец. у. Докучливе допитування. Мир. Пов. I. 140.