Словарь української мови (1924)/дорога
| ◀ доров | Словарь української мови Д дорога |
дорогий ▶ |
|
Доро́га, ги, ж. 1) Дорога, путь. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. Смерть — неминущая дорога. Ном. № 8243. Проста до Христа у світі дорога. Чуб. III. 17. Бо́жа доро́га (Ном. № 8229), чума́цька дорога. Млечный путь. Бу́ти на бо́жій, оста́нній доро́зі. Быть при смерти. Г. Барв. 361, 434. Куди́ вам доро́га? Куда вамъ путь лежитъ? 2) Дорога, путешествіе. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвіночку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілочку. Мет. 81. 3) Въ гончарной печи арка, образуемая козлом и стѣной печи. Вас. 180. 4) У ткачей: а) то-же, что и сказ. МУЕ. III. 20; б) въ основѣ: мѣсто, сквозь которое продѣвается челнокъ. Шух. I. 258. Ум. Дорі́(о́)жка, дорі́(о́)женька, дорі́(о́)жечка, доро́жейка. Мет. 32, 22, 229. К. Досв. 19. Чуб. III. 240.