Словарь української мови (1924)/дубчик

by Борис Грінченко

◀ дубчак

Словарь української мови Борис Грінченко Д дубчик

дуб'я ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ду́бчик, ка, м. 1) Ум. отъ дуб. Ночувала нічку під дубчиком з тобою, козаче, голубчиком. Мил. 91. 2) Ум. отъ дубе́ць. Ум. Ду́бчичок.