Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/забудівля

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
забудівля
Берлін: Українське слово, 1924

Забуді́вля, ля, с. Строеніе, постройка. Дзвіниця коло тієї ж церкви ще дивнійша: стоїть підмурок… на підмурку по краях… стовпи… на тих стовпах мурований піддашок, як червоний поясок; на піддашку забудівля з дірами замісць вікон. Тут дзвони висять… Стоїть собі дзвіниченька, і хрест на ній наче пишається, наче йому величнійше стояти на такім пишнім забудівлі. Св. Л. 26.