Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/забурний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
забурний
Берлін: Українське слово, 1924

Забу́рний, а, е. Буянъ. Він як п'яний, — страх який забурний. Міус. окр.