Словарь української мови (1924)/забурний

by Борис Грінченко

◀ забуркукати

Словарь української мови Борис Грінченко З забурний

забуртати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Забу́рний, а, е. Буянъ. Він як п'яний, — страх який забурний. Міус. окр.