Словарь української мови (1924)/завважити
| ◀ завбожіти | Словарь української мови З завважити |
заввиш ▶ |
|
Завважи́ти, жа́ю, єш, сов. в. завва́жити, жу, жиш, гл. Замѣчать, замѣтить, подмѣчать, подмѣтить, усмотрѣть, соображать, сообразить. І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого. МВ. II. 117. Я вже завважив мирового, який він. НВол. у. Їдь-но, а там далі завважимо, куди нам повертати. НВол. у. Уже й сих слів Христових досить, щоб завважити, як противні слова п. Аскоченскаго науці християнській. Костом. (О. 1862. VI. 10). 2) Дѣлать, сдѣлать замѣчаніе кому.