Словарь української мови (1924)/завичити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
завичити
Берлін: Українське слово, 1924

Зави́чити, чу, чиш, гл. Пріучить. Завичили так, що голова ваша все свербить, хоч і нічого нема. Лебед. у.