Словарь української мови (1924)/заповідати
| ◀ заповідання | Словарь української мови З заповідати |
заповідь ▶ |
|
Заповіда́ти, да́ю, єш, сов. в. запові́сти, ві́м, віси́, гл. Завѣщать. Вміраючи, заповідала причепити її (хустку) тобі, як будуть її ховати. Кв. I. 112.