Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/запосягати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запосягати
Берлін: Українське слово, 1924

Запосяга́ти, га́ю, єш, сов. в. запосягти́, гну́, неш, гл. = Засягати, засягти. Показує хлопчика гарненького та сліпенького на обидва ока — і воно само одно очко кіхтиком продирає, щоб світу божого запосягти. Г. Барв. 513.