Словарь української мови (1924)/затріщати

by Борис Грінченко

◀ затріпотіти

Словарь української мови Борис Грінченко З затріщати

затроюдити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Затріща́ти, щу́, щи́ш, гл. Затрещать. І затріщить намет небесний громом. К. Іов. 81. Нап'явсь, за гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Котл. Ен. III. 21.