Словарь української мови (1924)/збагнітувати
| ◀ збагатіти | Словарь української мови З збагнітувати |
збагнути ▶ |
|
Збагнітува́ти, ту́ю, єш, гл. Втоптать въ грязь; испортить; обезчестить. Збагнітував мою велику славу, ізняв з мене вінець мій осіянний. К. Іов. 41. Нащо я його надіну, щоб збагнітувати одразу? Ну що ж з того, що ми збагнітуємо чоловіка? Ну, завдамо його в Сібір, ну, збагнітуємо його, а потім плати за його подушне, а жінка, діти… Лебед. у.