Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/здрубцювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
здрубцювати
Берлін: Українське слово, 1924

Здрубцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Истоптать полъ ногами, оставляя слѣды грязныхъ ногъ. Бач як здрубцювали (поміст) собаки — тілько що змила, та хоч уп'ять мий. Звісно, на дворі мокро, а двері відчинені, — вони й набігли. Екатериносл.