Словарь української мови (1924)/зелененько
| ◀ зелененький | Словарь української мови З зелененько |
зеленець ▶ |
|
Зелене́нько, зелене́сенько, нар. Ум. отъ зелено.
Зелене́ць, нця́, м. 1) Незрѣлый плодъ. См. Зеленцем. 2) Раст. Ой на горі мак сіють, під горою зеленець. Грин. III. 107.
Зеле́ний, а, е. 1) Зеленый. Ой ти, козаче, зелений барвінку! Мет. 43. Ой піду я молоденька зеленою долиною. Мет. 96. Одступись, зелена жабо. Ном. № 3833. 2) Незрѣлый. 3) Зеле́ні свя́та. Недѣля пятидесятницы. Раз, на Зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба. Стор. I. 65. Зеле́на неді́ля. Воскресенье, которымъ начинается недѣля пятидесятницы. До зеленої неділі в байраках біліли сніги білі. Шевч. 592. Ум. Зелене́нький, зелене́сенький. Гнеться явор зелененький. Мет. 96.
Зелени́ти, ню́, ни́ш, гл. Зеленить. Холод зеленить старе жовте лице. Мир. Пов. I. 142.
Зелені́се(і)нько, нар. Ум. отъ зелено.
Зеле́ність, ности, ж. 1) Зеленый цвѣтъ. 2) Незрѣлость. Зеленість — буйність, а молодість — дурність. Ном. № 8715.
Зелені́ти, нію, єш, гл. Зеленѣть. Тілько степом-полем трава зеленіє. Мет. 244.
Зеле́нка, ки, ж. Сортъ дыни.
Зеленкува́тий, а, е. 1) Зеленоватый. 2) Немного недозрѣвшій. Ячмінь був зеленкуватий, а він покосив. Новомоск. у.
Зе́лено, нар. 1) Зелено. 2) Незрѣло. Ум. Зелене́нько, зелене́(і́)се(і)нько.
Зеленоо́кий, а, е. Съ зелеными глазами. Гойдаються на зелених вербахъ зеленоокі русалки. Левиц. I. 97.
Зелено́чок, чка, м. Почка, завязь. Не розів'єшся, дорогий мій квіте, ізов'янеш у зеленочку. МВ. I. 45. Плоди свої погубить в зеленочку. К. Іов. 34.
Зеленува́тий, а, е. = Зеленкуватий. Зеленувате жито. Черк. у.
Зелену́ха, хи, ж. 1) Древесная жаба, Rana viridis. 2) Порода мухъ. Я тієї му