Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/знатурити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
знатурити
Берлін: Українське слово, 1924

Знату́рити, рю, риш, гл. Снаровить. Знатурив коня. НВолын. у.