Словарь української мови (1924)/караулити
| ◀ караул | Словарь української мови К караулити |
карафа ▶ |
|
Карау́лити, лю, лиш, гл. (Заимств. изъ русск. яз.) = Калавурити. Голова послав, щоб коло того зарізаного караулили. Кв. II. 313.
| ◀ караул | Словарь української мови Борис Грінченко К караулити |
карафа ▶ |
|
Словарь української мови — К
караулити
Борис Грінченко
1924
Карау́лити, лю, лиш, гл. (Заимств. изъ русск. яз.) = Калавурити. Голова послав, щоб коло того зарізаного караулили. Кв. II. 313.