Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/карлючити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
карлючити
Берлін: Українське слово, 1924

Карлю́чити, чу, чиш, гл. Кривить, искривлять.