Словарь української мови (1924)/клак

by Борис Грінченко

◀ кладь

Словарь української мови Борис Грінченко К клак

кламцати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Клак, ка, м. 1) = Клоччя. Хунта клаків не варт. Ном. Клаки йдуть на підкання в ряднах. НВолын. у. Ніякий дружбонька, ніякий, — має квіточку з клаків. О. 1862. IV. 17. 2) Клыкъ (свиной). Вх. Лем. 425.