Словарь української мови (1924)/обручатися

by Борис Грінченко

◀ обручати

Словарь української мови Борис Грінченко О обручатися

обручка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обруча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. обручи́тися, чу́ся, чишся, гл. Обручаться, обручиться. Як би дав Бог, щоб я з нею шлюбом обручився. Чуб. V. 25.