Словарь української мови (1924)/обручка

by Борис Грінченко

◀ обручатися

Словарь української мови Борис Грінченко О обручка

обрушати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обру́чка, ки, ж. 1) Кольцо. Грин. I. 109. Дівчино-рибчино, куплю, серце, обручку, подай, подай крізь кватирочку ручку. Мет. 7. 2) Браслетъ. Сквир. у.