Словарь української мови (1924)/обрікатися
| ◀ обрікати | Словарь української мови О обрікатися |
обрікуватися ▶ |
|
Обріка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. обректи́ся, чу́ся, че́шся, гл. Давать, дать обѣтъ. Старий обрікався у Київ, одже і не довелось йому. Харьк. См. Обрік 1.