Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/окоренок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
окоренок
Берлін: Українське слово, 1924

Окоре́нок, окорі́нок, нка, м. Часть древеснаго ствола отъ корня до вѣтвей. Ном. № 7149. Ми відрубали три окоренки від того хворосту, і вони прийшлись як раз до пеньків у лісі. Новомоск.