Словарь української мови (1924)/опирь

by Борис Грінченко

◀ опириця

Словарь української мови Борис Грінченко О опирь

опиряка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. О́пирь, ря, м. = Упирь.

II. О́пирь, нар. = Опір. Племінник опирь став, затявся. Мкр. Н. 10.