Словарь української мови (1924)/остогидіти
| ◀ остовпіти | Словарь української мови О остогидіти |
остогидливий ▶ |
|
Остоги́діти, джу, диш, гл. Крайне надоѣсть, опротивѣть. Ном. № 6873. Як бачу, ся річ дуже довга і вже надто мені остогиділа. Остогиділи вони мені. Г. Барв. 86.