Словарь української мови (1924)/пайдити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пайдити
Берлін: Українське слово, 1924

Пайди́ти, ди́ть, гл. безл. Везти, удаваться. Ном. № 375. Такому господареві пайдитиме у господарстві. Ном. № 13414. Йому не пайдить на коні, а на воли пайдить найбільш. Кіев. у.