Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/побліднути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побліднути
Берлін: Українське слово, 1924

Поблі́днути, ну, неш, гл. Поблѣднѣть. Ой ти ж моя головонько бідна, чогось моя миленька поблідла. Мет. 271. Вжахнулись і поблідли на виду. К. ЧР. 325.