Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поваба

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поваба
Берлін: Українське слово, 1924

Пова́ба, би, ж. Привлекательность, прельщеніе. Поваба, которою нас манять із тихих хуторів. К. (О. 1861. I. 311).