Словарь української мови (1924)/повірити
| ◀ повінь | Словарь української мови П повірити |
повірний ▶ |
|
Пові́рити, рю, риш, гл. 1) Повѣрить. Росказав би про те лихо, та чи то ж повірять? Шевч. 78. 2) См. Повіряти.
| ◀ повінь | Словарь української мови Борис Грінченко П повірити |
повірний ▶ |
|
Словарь української мови — П
повірити
Борис Грінченко
1924
Пові́рити, рю, риш, гл. 1) Повѣрить. Росказав би про те лихо, та чи то ж повірять? Шевч. 78. 2) См. Повіряти.