Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/повіть

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
повіть
Берлін: Українське слово, 1924

По́віть, ті, ж. = Повітка. Батько був на горищі, мати — в повіті. Сим. 222. Повіть, хату й новий тин. Мкр. Г. 63.