Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/подоїти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подоїти
Берлін: Українське слово, 1924

Подої́ти, дою́, їш, гл. Подоить. Іди, корови дій, що від батька нагнала. — Я ті подою, що в тебе застала. Чуб.