Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поклякти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поклякти
Берлін: Українське слово, 1924

Покляк(ну)ти, кну, неш, гл. Склониться, нагнуться. Колос позолотів, набубнявів, покляк. Г. Барв. 147. Отті прямії колоски зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром; котрі ж поклякнули, то божа благодать: їх гне зерно, вони нас мусять годувать. Греб. 363.