Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поклячити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поклячити
Берлін: Українське слово, 1924

Покля́чити, чу, чиш, гл. Сдѣлать заломы на растеніяхъ для примѣты; сдѣлать межевые знаки на деревьяхъ. Оце поклячили усі дерева, — тепер уже не буде крадіжки. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.