Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покрикнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покрикнути
Берлін: Українське слово, 1924

Покри́кнути, кну, неш, гл. Вскрикнуть. Ой крикнув-покрикнув сильне багач молодий. Рудч. ЧП. 82. Так і покрикнули з жалю та з досади. МВ. I. 41. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48).