Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покіт

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покіт
Берлін: Українське слово, 1924

Покі́т, ко́ту, м. 1) Скатъ. Гори крутоярі з зеленими покотами. К. ЧР. 62. 2) В покі́т = Покотом.