Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/полівка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
полівка
Берлін: Українське слово, 1924

Полі́вка, ки, ж. 1) Ум. отъ полова. Манить так, як горобця на полівку. Ном. № 3098. 2) Равнина, поле. То став же брат старший та середульший на полівку ізбігати, на степи високі, на великі дороги росхіднії. АД. I. 116.