Словарь української мови (1924)/поміть
| ◀ помітуха | Словарь української мови П поміть |
поміч ▶ |
|
По́міть, меті, ж. Кучка сжатаго, но еще не связаннаго въ снопы хлѣба. Збіжє на пометі. Вх. Зн. 52. См. Помет.
| ◀ помітуха | Словарь української мови Борис Грінченко П поміть |
поміч ▶ |
|
Словарь української мови — П
поміть
Борис Грінченко
1924
По́міть, меті, ж. Кучка сжатаго, но еще не связаннаго въ снопы хлѣба. Збіжє на пометі. Вх. Зн. 52. См. Помет.