Словарь української мови (1924)/понаварювати

by Борис Грінченко

◀ понавалювати

Словарь української мови Борис Грінченко П понаварювати

понавербовувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Понава́рювати, рюю, єш, гл. Наварить (во множествѣ). Маркев. 71. Вона заходилась, — понапікала хліба, понаварювала. Грин. II. 85. Мати понапікала й понаварювала. Левиц. Пов. 154.