Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понадитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понадитися
Берлін: Українське слово, 1924

Пона́дитися, джуся, дишся, гл. 1) = Повабитися. Понадивсь на неї найпервіщий парубок на все село. Г. Барв. 422. Як збрешеш, то хоча надсядься, на ласку послі не понадься. Котл. Ен. I. 9. 2) Повадиться. Цих дітей тільки раз-два помани, то так і понадяться, разів десять на день біжать сюди. Богодух. у.