Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понадівати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понадівати
Берлін: Українське слово, 1924

Понадіва́ти, ва́ю, єш, гл. Надѣть (во множествѣ). Понадівали, хто нову свиту, хто китаєву юпку. Кв. Понадівав на голову, на руки і на ноги. Рудч. Ск. I. 107. Понадівав на їх ксьондзівську одежу. Чуб. II. 603.