Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поналовлювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поналовлювати
Берлін: Українське слово, 1924

Понало́влювати, люю, єш, гл. Наловить (во множествѣ). Усяких пташок поналовлює та й носе продавати. Богодух. у.