Словарь української мови (1924)/понароблювати
Зовнішній вигляд
◀ понарікати | Словарь української мови П понароблювати |
понаробляти ▶ |
|
Понаро́блювати, люю, єш, гл. = Понаробляти. Стор. МПр. 143. Справді аж сором і гріх, що там (у церкві) понароблювали прокляті сичі. Драг. 244.