Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попестити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попестити
Берлін: Українське слово, 1924

Попе́стити, пещу, стиш, гл. Понѣжить, полелѣять, поласкать. Сим. 67. Пошкандибала Івана-сина годувать; воно сповитеє кричало у холодочку за снопом; росповила, нагодувала, попестила. Шевч. 623.