Словарь української мови (1924)/попестити
| ◀ поперчити | Словарь української мови П попестити |
попеститися ▶ |
|
Попе́стити, пещу, стиш, гл. Понѣжить, полелѣять, поласкать. Сим. 67. Пошкандибала Івана-сина годувать; воно сповитеє кричало у холодочку за снопом; росповила, нагодувала, попестила. Шевч. 623.