Словарь української мови (1924)/поплакати
| ◀ поплазувати | Словарь української мови П поплакати |
поплакатися ▶ |
|
Попла́кати, пла́чу, чеш, гл. Поплакать. На чужині не ті люде, — тяжко з ними жити! ні з ким буде поплакати, ні поговорити. Шевч. (1883), 213.