Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поплітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поплітати
Берлін: Українське слово, 1924

Попліта́ти, та́ю, єш, гл. 1) Оплетать сверху. Щоби коса довший час… добре заплетена трималася, поплітають косу поплітками. Шух. I. 135. 2) Связывать горшки проволокою. Вх. Зн. 53.