Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/попотіпати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попотіпати
Берлін: Українське слово, 1924

Попотіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Потрепать много (льна, конопли). 2) Поколотить, побить. Хиба який чорт попотіпа на досвітках. Лебед. у.