Словарь української мови (1924)/попруга
| ◀ попруг | Словарь української мови П попруга |
попружка ▶ |
|
Попру́га, ги, ж. 1) Подпруга. Шух. I. 252. Вх. Зн. 61. Вас. 160. Та купимо сідельце з попругою. Грин. III. 320. Та підтягай, джуро, та підтягай, малий, тугенько попруги. АД. II. 44. 2) Поясъ кожаний, — См. Ремінник. Чуб. VII. 418. 3) Часть толчеи. См. Ступа ножіна. Шух. I. 161, 162. 4) Часть рыболовнаго сака. См. Сак. Шух. 5) Полоса, — напр. поперечная полоса на боку перістого вола. Рудч. Чп. 255. Між небом і водою став чорною попругою ліс. Левиц. ПЙО. I. 500. Сонце… довгою й широкою попругою лягло через усю хату. Мир. ХРВ. 182. Ум. Попру́жка, попру́женька, попру́жечка. Ой підтягай, та малий хлопку, попруженьки стуга. АД. II. 71. Попрямуйтеся ви, вильні доріженьки, поправуйтеся ви, лихі воріженьки. Нп. (Балт. у.).