Словарь української мови (1924)/попудити
| ◀ попувати | Словарь української мови П попудити |
попужнути ▶ |
|
Попу́дити, джу, диш, гл. Погнать. А кум їх так попудив, що тільки куряву підняли.
| ◀ попувати | Словарь української мови Борис Грінченко П попудити |
попужнути ▶ |
|
Словарь української мови — П
попудити
Борис Грінченко
1924
Попу́дити, джу, диш, гл. Погнать. А кум їх так попудив, що тільки куряву підняли.