Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/посміти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
посміти
Берлін: Українське слово, 1924

Посмі́ти, смі́ю, єш, гл. Посмѣть, осмѣлиться. Любить козак дівчиноньку, занять не посміє. Чуб. V. 151.