Словарь української мови (1924)/посміти

by Борис Грінченко

◀ посміт

Словарь української мови Борис Грінченко П посміти

посмітити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Посмі́ти, смі́ю, єш, гл. Посмѣть, осмѣлиться. Любить козак дівчиноньку, занять не посміє. Чуб. V. 151.