Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/потужавіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потужавіти
Берлін: Українське слово, 1924

Потужа́віти, вію, єш, гл. Сдѣлаться тверже (напр. о кочняхъ капусты, о землѣ высыхающей послѣ дождя).