Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/потуркотати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потуркотати
Берлін: Українське слово, 1924

Потуркота́ти, кочу́, чеш, гл. 1) и 2) = Потуркати. 3) Постучать; побарабанить.